Основні проблеми впровадження Конвенції ООН про права дитини: Факт-лист

Підготовлено на основі Альтернативної доповіді громадських організацій щодо впровадження в Україні Конвенції ООН про права дитини

http://childrights.in.ua/index.php?idd=48f7e6412d0fef6f5fb98eee5a080916

1) Певні успіхи і досягнення України за останні роки:

Збільшення соціальних виплат при народженні

Розвиток альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Цифри: за даними Держкомстату, кількість прийомних сімей на кінець 2006 року становила 744, а у 2002 – лише 45.

Прийняття Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»

2) Дитина залишається об’єктом захисту і не є суб’єктом власних прав (з власною думкою, можливістю впливати на процес, що її стосується тощо)

Закон «Про охорону дитинства»

3) Керівний орган виконавчої влади із захисту прав дитини Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини:

пріоритетом державної політики щодо захисту прав дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на сім’ю
решті прав приділяється значно менше уваги

4) Міжвідомча рада з охорони дитинства – не виконує свою функцію координатора з охорони дитинства

питання, які розглядаються на засіданнях, або стосуються обговорення процесу написання річних доповідей з окремої проблеми дитинства, або пропонуються Міністерством сім’ї та молоді, відтак. Ми знову повертаємось до питань опіки та піклування над дітьми сиротами, зокрема «соціальними»

5) Розвиток сімейних форм виховання відбувається не на заміну інтернатної системи, а як доповнення до неї. За одночасного збільшення кількості дітей у сімейних формах виховання, зростає кількість дітей і в інтернатах.

35200 дітей – 1995 р.
64000 – 2006 р.

6) проблеми з раннім виявленням сімей, що перебувають в складних життєвих обставинах, відсутність програм підтримки таких батьків, натомість поширена практика позбавлення батьківських що не враховує найкращі інтереси дитини

кількість дітей, які отримали статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у 2006 році зросла у двічі порівняно з 2002 і склала 14 834

7) Порушення права власності дітей-сиріт

Чинним законодавством не передбачено відповідальності за неналежне оформлення документів, що, в свою чергу, може спричинити неможливість для дитини вступити у володіння майном, котре фактично їй належить. У випадку, коли в дитини не було житла і попередньої прописки перед влаштуванням до інтернатного закладу, неможливо визначити, на який державний орган покладаються проблеми житлового забезпечення такої дитини. Чіткого законодавчого вирішення цієї проблеми немає.

8) Принцип недискримінації не застосовується в повному обсязі щодо дітей з малозабезпечених сімей, сільських дітей, утриманців дитячих установ, дітей-інвалідів, дітей з вадами, дітей рома та інфікованих ВІЛ/СНІДом, особливо в наданні медичної допомоги, соціального забезпечення й освіти.

створення спеціальних класів для дітей Рома
перепони для навчання в школі дітей-інвалідів

9) Заходи та дії держави, спрямовані на подолання смертності серед дітей та немовлят, не є ефективними.

Смертність серед дітей у віці до 1 року в 2003 році становила 3882, у 2004 році – 4024, у 2005 році – 4265, у 2006 році – 4433, у 2007 році – 5188.

10) Діти раннього віку, які перебувають у будинках маляти та дитбудинках - непоодинокі факти неякісного медичного обслуговування:

запізнілого виявлення захворювань нервової системи та психіки, органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, які піддаються корекції на ранніх стадіях, що спричиняють згодом поширення інвалідності серед дітей, зростання кількості тих, хто має хронічний перебіг хвороб, збільшення контингенту учнів допоміжних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного та психічного розвитку.

11) Постійно порушуються права ВІЛ-позитивних дітей у медичних закладах.

Стикалися з: розголошенням діагнозу – 32 %; відмовою надати допомогу дитині лікарями вузьких спеціальностей (стоматологом, невропатологом та ін.) – 21 %; некоректним ставленням медперсоналу, зневагою до дитини або батьків — 40 %; неприбуттям швидкої допомоги, незважаючи на виклик, або з відмовою лікарів швидкої надати допомогу дитині – 8 %; з відмовою надати інформацію про діагноз, прогноз, перебіг захворювання дитини – 15 %.
* Дотримання прав ВІЛ-позитивних дітей в Україні. Альтернативний звіт, грудень 2008, Київ.

12) Недостатність закладів дошкільної освіти

За даними державної доповіді, у 2002-2006 їх кількість зменшилася, збільшилася доля дітей, що відвідуються дошкільні заклади, і перевищує на 18 тис дітей.

13) Понад 20 тис. дітей не відвідують школу. Проблема доступу до навчання

дітей Рома - відсутність свідоцтв про народження
діти з сільської місцевості – недоліки програми шкільний автобус
діти інваліди
діти, які знаходяться в закладах тимчасового перебування
діти ВІЛ/СНІД
діти в лікувальних закладах - немає жодного нормативного документа щодо організації процесу навчання в лікувальних закладах.

14) Не працює система індивідуального навчання вдома


15) Мало уваги приділяється інформуванню педагогічних працівників щодо прав дитини, підготовці спеціалістів, здатних працювати з дітьми, що мають вади розвитку.

16) Досі не розроблені механізми ефективного виявлення та реагування на випадки насильства. Практично не діє Порядок звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення

17) Заборона насильства (в т.ч. фіз. покарання) на законодавчому рівні, але брак інформаційної роботи серед населення

18) Існують випадки приховування інформації про факти насильства, які трапляються у закритих закладах.

19) Не працює широко розрекламована Всеукраїнська лінія довіри для дітей 8 800 500 21 80, та часті випадки відключення телефонів довіри при центрах соціальних служб

звідки дитині отримати інформацію та кого їй інформувати про насильство, яке з нею відбувається?

20) Недосконалою залишається процедура допиту дітей (свідків, потерпілих і обвинувачених у злочині).

За даними Генеральної прокуратури, упродовж 2005–2006 років судами визнано потерпілими від злочинів понад 8 тис. неповнолітніх. Проте до сьогодні до Кримінально-процесуального кодексу не внесено змін, які були б спрямовані на те, щоб дитина-свідок спілкувалася з особами, які ведуть слідство, лише в безпечній обстановці та в присутності психолога. Сучасна редакція ст. 168 КПК передбачає лише обов’язкову присутність педагога й то – така присутність є обов’язковою тільки для дітей молодших 14 років, діти від 14 до 16 років отримують таку можливість на розсуд слідчого. А для неповнолітніх віком від 16 до 18 років така можливість не передбачається взагалі.
Не здійснюється спеціалізована фахова підготовка спеціалістів вищезазначених категорій.
Відсутня спеціалізація суддів.

21) На сьогоднішній день не існує механізма чіткої взаємодії між усіма відповідальними відомствами, щодо призначення законного представника дітям біженцям. Представники органів опіки та піклування не обізнані стосовно прав такої категорії, як діти без супроводу дорослих та вважають, що закони стосуються виключно дітей - громадян України і не поширюються на дітей біженців та дітей, які хочуть отримати статус біженця.